Німецька вівчарка на ім’я Луна 🐕

6
Волонтерська справа завжди була покликанням для Адольфа. Він займався всім: від гуманітарних місій до служби у туристичноій поліції. Проте найбільше його серце завжди належало собакам. Останнім його підопічним стала молода німецька вівчарка на ім’я Луна. Вона була чудовим псом, проте її характер виявився складним, диким і непередбачуваним. Адольф докладав усіх зусиль, щоб виховати Луну. Вони разом пройшли безліч тренувань, випробовували різні методики. Нажаль, навіть електричний ошийник не допомагав. Луна залишалася некерованою, її дикий норов постійно створював проблеми. Волонтер зневірювався, але не втрачав надії.

Одного разу Адольф дізнався про новий пристрій – радіоприлад, що приєднується до електричного ошийника і дозволяє передавати голосові команди на відстані. Він вирішив спробувати, хоча й не був певен у його ефективності. Спершу Луна реагувала з підозрою, проте з часом почала слухатися голосових команд. Адольф радів, спостерігаючи, як дикий норов поступово змінюється. Поступово Адольф міг відмовитися від електричного ошийника. Луна стала слухняною, не кидалася на людей без команди, і її дикий характер зник. Волонтер в який раз подякував Богу за те, що все склалося благополучно. Тепер Луна була гордістю не лише Адольфа, а й усієї волонтерської спільноти.